Катюжанський дошкільний навчальний заклад ясла-садок "Лелеченя"

 

 

 

Пам’ятка для батьків

Попередження дорожньо-транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання- забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах.

Щоб не допустити лиха на дорозі,Вам необхідно:

* не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

* не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

* вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

* на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

* при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів,бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

* не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами ;

* вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автобус, автомобіль – позаду );

* не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

* не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

* не дозволяти дітям гратись з м’ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, роликах, лижах,санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу неї.

 

Сподіваємось, що Ви прислухаєтесь до наших порад !

 

 

 

Мистецтво у вихованні та при покаранні, методи виховання.

  1.  Ваша дитина ні в якому разі не завинила перед вами: ні в тому, що у вас з'явилися додаткові труднощі, ні в тому, що вона не надала вам бажаного щастя, ні в тому, що якимсь чином не виправдала ваших на неї сподівань. І ви не маєте ніякого права вимагати, щоб вона розв’язала вам ці проблеми.
  2. Ваша дитина – це не річ і не ваша власність, а цілком самостійна людина і вирішувати на свій розсуд, а тим більше ламати її долю ви не маєте жодного права. Ви повинні тільки допомагати своїй дитині обрати життєвий шлях, опираючись на її інтереси та здібності, створивши відповідні умови для їх реалізації.
  3. Ваша дитина не буде завжди слухняною та милою, її капризи і упертість, це неминучий факт характеру.
  4. У багатьох витівках та капризах малюка винні самі ви, так як не зрозуміли його і не бажали сприймати таким як він є.
  5. Ви завжди повинні вірити в краще, що є у вашій дитині, бачити це краще, та бути впевненим, що воно рано чи пізно обов’язково виявиться.

     Аналізуючи методи виховання, та обираючи  покарання – подумайте, задля чого?»

     Настанови для батьків, щодо застосування покарань

  1. Покарання ніколи не повинно зашкоджувати здоров’ю дитини – ні психічному, а ні фізичному.
  2. Якщо ви сумніваєтесь, щодо покарання – не карайте. Не повинно бути жодних покарань з метою профілактики.
  3. Одне покарання – за один раз. Ніколи не треба позбавляти дитину заслуженої нагороди або похвали.
  4. Карати за провину, термін давності якої давно минув не слід. Краще зовсім не карати, а ніж карати пізніше.
  5. Після покарання – обов’язково пробачте.
  6. Малюк не повинен боятися покарань.

   

ЛИСТ  МУДРОГО  СИНА  БАТЬКАМ

Дорогі батьки! 

1Не розбещуйте мене. Я дуже добре знаю, що мені не треба мати все те, що я прошу. Я лише хочу вас випробувати і спонукати бути батьками.

2. Не будьте непослідовним: це мене збиває і дозволяє завжди, коли тільки можу, виходити сухим з води. Хочу, щоб ви навчилися бути для мене справжніми батьками.

3Не давайте обіцянок: ви можете бути не в стані їх виконати. Це призведе до зменшення моєї довіри до вас. Задовольняйтеся тим, щоб робити серйозні пропозиції.

4Не виправляйте мене у присутності інших. Я сприйму це набагато краще, якщо ви поговорите зі мною спокійно віч-на-віч. Без моєї сестри, брата. Тільки ви!

5Не бурчіть безперестанкуякщо ви це будете робити, я змушений буду захищатися прикидаючись глухим.

6Не звертайте надто багато уваги на мої маленькі недугиЯ можу навчитися насолоджуватися поганим здоров’ям, якщо це зможе виправити вашу неуважність.

7. Не переймайтесь тим, що ми мало часу проводимо разом.Важливо, як ми його проводимо. Однак якби ви поверталися деколи додому трохи раніше, ви б мене зробили щасливим.

8Не дозволяйте, щоб мої страхи викликали у вас неспокій, бо ви станете ще більш наляканими. Будьте для мене прикладом мужності. Дайте мені зрозуміти, що мужність – це чеснота.

9Не забувайте, що я не можу добре рости без великого розуміння і великого заохочення... Але ж я не мушу вам про це говорити, правда?

10. Пам’ятайте, я вчуся більше із прикладів, ніж із зауважень. 
  

«Як не треба готувати дитину до школи»

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок.Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці,в поїзді тощо.

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

"Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І чотирирічна донька, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

"Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не означає повної готовності до школи. Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи.Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках.Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання,за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи повязана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо. Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження.Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладувиходьте з інтересів та здібностей   вашої дитини".

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

  - "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

  - У Сашка мама потурбувалася про гідну інтелектуальну підготовку, проте ізолювала від ровесників, аби не навчився малюк на вулиці поганого. Перші ж дні навчання виявили серйозні проблеми у спілкуванні, адаптації до школи.

  - У Христинки батьки-ерудити. В їхній сім’ї є рідкісні вироби мистецтва, колекції монет, велика бібліотека. Починаючи з двох років, дівчинка відвідує музеї, виставки, з п’яти років грає на фортепіано, трошки володіє елементарною англійською. Вона весь час проводить у товаристві дорослих. Її поведінка розкута: вона вміє підтримати розмову, висловити власну думку. Ровесниці їй здаються дурненькими і наївними. Вони ще бавляться дитячими іграшками, а Христинка вже може вести розмову про архітектурні стилі. На моє зауваження щодо того, що в такому віці дуже велике значення має рольова гра, батько дівчинки відповів: "Все життя – гра. Ще награється».

Не знаю, якою буде доля цієї дівчинки, але перший клас виявився серйозним іспитом для всієї сім’ї. Христинка часто хворіла, багато пропускала. Їй важко давалась математика і в класі вона не мала авторитету. Дівчатка її вважали дивачкою. Успіхи в навчанні були посередні. Христинці стало нецікаво в школі. Батьки також помітили, що донька все частіше вдається до симуляції хвороби. Одного разу викривши це, вони відправили дівчинку до школи. Проте Христинка того дня все ж туди не пішла.

Зараз дівчинка відвідує тренінгову групу, в якій вчиться спілкуватися з дітьми. Здається, вона вперше відкриває для себе ровесників (дотепних, безкорисливих, винахідливих, щирих, добрих) і вчиться цінувати людей не лише за їхні знання, а й за чуйне серце, "талановиті руки, добрі справи. А її батьки все частіше з’являються на подвір’ї з півторарічним Олегом, який любить бавитися в пісочниці.

 

А якщо ваша дитина має якийсь талант? Як тут бути?

Батькам таких дітей раджу тісніше контактувати з психологічними службами, педагогами, що мають досвід роботи з дітьми, котрі наділені неабиякими здібностями. Врешті-решт, ви самі маєте стати педагогами і психологами для своєї дитини. Адже з такими дітьми нелегко і в навчанні, і в побуті. Їхнє нестандартне мислення, заглибленість у проблему, бачення її по-своєму може спантеличити будь-кого. Найлегше - вважати таку дитину вундеркіндом і при цьому нічого не робити. Найскладніше - розвинути її інтелектуальний потенціал, скерувати в належному напрямку, визначивши спектр неординарності, дати розцвісти її таланту.

 

Вашій дитині незабаром йти до школи.

Сподіваємося, що Ви не припустилися тих прикрих помилок, про які йшлося у нашій розмові. 

  

Отож, у добру путь вам і вашим дітям!!!

 

 Подружнім конфліктам – ні! Поруч дитина!

 Давайте розберемо деякі причини конфліктів.

У тій сім’і де довго продовжується конфлікт, утворюється трикутник. Цю теорію «трикутників» сімейні психологи перейняли з соціології та антропології.  Якщо між двома особами існує довготривалий та виразний  конфлікт а ще якщо він супроводжується великою напругою, то при підключенні третьої особи – напруга зменшується. У сім’ї учасником протистояння автоматично стає дитина.  Це несвідоме дійство, але все одно створюється патологічний трикутник.  Сварка при цьому відходить на другий план, а дитина стає постійною стороною в конфлікті. І що є найгіршим – реагує на це драматично.

Батьки натомість зовсім не усвідомлюють проблем зі своєю дитиною. Це проявляється у випадках коли малюк починає хворіти, або стає неслухняним, саме тоді треба ним серйозно піклуватися.
В таких трикутниках як завжди буває, що дитину, кожен з батьків намагається схилити на свій бік. Мати  скаржиться на батька, а батько іде в супротив рішенням матері, та разом з тим обоє намагаються бути близько з дитиною, при цьому навіть не сваряться. Тоді у дитини виникає проблема відданості,  чи до тата чи до мами, при цьому вона хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, через те гнівається батько і навпаки.  Така ситуація часто доводить до 
нервових розладів у дитини. Але це лише одна з форм патологічного трикутника та причини конфліктів. Може бути також, що в конфлікті між батьками дитину вже схилили на чийсь бік, при цьому утворюється коаліція, наприклад доні з мамою. Тоді під час сварки дитина знаходиться на боці мами, відкидаючи при цьому батька, що приносить серйозні наслідки при подальшому розвитку подій.

Можливий ще такий трикутник, де агресію від всіх своїх невдач батьки переносять на дитину. В такій сім’і створюється нав’язлива думка, що в них невдала дитина. Такі діти завжди проявляють агресію, негативізм, а підростаючи шукають до себе поваги поза домівкою в субкультур них середовищах, кидаючи при цьому батьків. Як завжди буває в таких випадках – їхня самооцінка просто розбита вщент.

Також бувають випадки коли конфлікт пов'язаний на занадто зосередженій увазі на здорової дитини. Такі діти як завжди слабкі та несамостійні в зрівнянні зі своїми ровесниками. У таких батьків «хвора» дитина звільняє їх від дій які б могли нашкодити їхньому шлюбу та взаємним відносинам. В цьому випадку причини конфліктів серйозно приховані  і на зовні всі впевнені, що це зразкова сім’я, в яких нема місця для сварки.

Натомість у кардій родині маленькій або великій, зі «стажем» або тільки що створеній, є завжди щось загальне, індивідуальне для кожної з них. Нараз всі родини відмінні одна від одної і обумовлено це тим, що в кожній існують свої правила і закони, які впорядковують їх життя.

Правила – це вимоги щодо того як треба поводитися в певній ситуації, та при певних обставинах, вони відображають погляди на те що є добре, а що погано, що можна або ні, і що буде як що не дотримуватися цих правил.

 Правила в родині бувають двох типів:

-          відкриті – це правила які відкрито висловлюються та обговорюються членами родини, за необхідності їх можна змінювати;

-          негласні – правила про які не говорять, але їх всі дотримуються.

Лише при виконанні цих правил, ми зможемо вирішити причини конфліктів, та виростити  духовно зріле покоління, яке віддячить нам в недалекому майбутньому своєю турботою про нас.

Підготовка руки дитини до письма

Консультації для батьків дітей старшого дошкільного віку

       Підготовка руки дитини до письма починається задовго до проходу до школи. Це відбувається і тоді, коли маленьке дитинча захватує іграшку, під час різних ігор з пальчиками малюка, масажу кінчиків пальців, ліпки з пластиліну, глини, тіста та багатьох інших вправ, які допоможуть майбутньому учню красиво писати, не відчуваючи втоми та негативних емоцій.

Важливо зразу навчити дитину правильно тримати предмет, яким вона пише або малює. А це, як доводить практика, залишається без належної уваги дорослих. Дитина закріплює неправильну навичку користування письмовим приладдям під час малювання, письма друкованими буквами, штриховки. Іноді батьки говорять: «От піде до школи — вчителька навчить», забуваючи про те, що дитина вдома найчастіше буває з вам сам на сам, а в класі під час уроку в одної вчительки 20-30 дітей. Чи можна зразу охопити зором таку кількість дитячих рук. Навіть, якщо це вдається, одним зауваженням учню обійтися не можна. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити зразу.

Іноді батьки говорять: «Нехай пише, як йому чи їй зручно». Але правила користування ручкою (олівцем) розроблялися недаремно: в них є обов’язковою правильна посадка дитини, збереження зору, розвиток певних м’язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні та в майбутньому.

                                        А як же правильно?                                       

Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований декілька вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця 1,5 -2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.

Можна використовувати такий методичний прийом. Поміняйтеся з дитиною ролями. Нехай вона керує вашими діями, підказуючи, якщо ви щось робите не так. Цей прийом концентрує увагу на елементах виконуваної роботи і ефективніше організовує навчання. Потім дитина діє самостійно. Підказка має бути мінімальною і поступово зводитися нанівець.

Контроль навику письма у дитини бажано провести до того, як їй виповниться чотири роки, щоб мати запас часу для виправлення неправильного навику перед вступом до школи. Займатися шестирічне дитя може не більше двадцяти хвилин.

 

 Ми чекаємо на Вашу дитину в дитячому садку і щиро прагнемо , щоб кожен день її перебування в нашому колективі приносив їй задоволення, нові знання та вміння. Додаткова інформація , яку ми просимо повідомити про Вашу дитину, допоможе нам у вирішенні цих завдань. Наперед, ми Вам вдячні за те, що Ви знайшли час і уважно відповіли на питання запропонованої анкети.

Прізвище ,ім’я, по батькові дитини_____________________________________

Дата народження__________________________________________________________________________________

Мати(прізвище, ім я , по батькові; освіта; місце роботи)______________________

Батько(прізвище, ім я , по батькові; освіта; місце роботи______________________

Домашня адреса____________________________________________________

Телефон__________________________________________________________

 

1.Як ласкаво називаєте дитину вдома____

2.Чи має Ваша дитина проблеми зі станом здоров”я____

3. Чим захоплюється Ваша дитина____

4.Чи боїться чогось Ваша дитина? З чим це пов”язано?____

5.Хто ще крім батьків виховує дитину____

6.Кого в сім”ї слухається____

7.Які ігри та іграшки полюбляє Ваша дитина?_____

8.Допомагає чи ні малюк по господарству?_____

9.Які навички самообслуговування є у дитини?_____

10.Чи дотримується дитина режиму дня?____

11.Чи піддається дитина вихованню?_____

12.Які позитивні риси характеру і поведінки_____

13.Які негативні риси у поведінці_____

14.Які риси своєї дитини ви хотіли б змінити____

15.Чи караєте Ви дитину фізично ТАК, НІ, ІНКОЛИ ( потрібне підкресліть)

16.Які методи у виховній роботі ви використовуєте частіше за все ВИМОГЛИВІСТЬ , ПЕРЕКОНАННЯ , ЗАОХОЧЕННЯ (потрібне підкресліть)

17.Які книги або журнали , останнім часом , про виховання , Ви прочитали?____

18. Чи хотіли б Ви , щоб Ваша дитина користувалася додатковими освітніми послугами( платними) в дошкільному закладі? Якщо так, то якими: (іноземна мова, хореографія, гра на музичних інструментах, комп’ютерна грамотність тощо_______________________________) ( потрібне підкресліть)

19.Якою б Ви хотіли бачити свою дитину через кілька років?______

20.Яким на Вашу думку ,повинен бути вихователь малюка? ______

21.Якому вихователю Ви б довірили свою дитину ( вкажіть Ім”я )?

22.Чи задоволені Ви роботою садка?______

23.Які побажання до майбутньої роботи садка_________________

 

 

Катюжанський дошкільний навчальний заклад ясла-садок "Лелеченя"